найголовніше те, що є купа речей які ми не встигли зробити, але які є бажання робити..)

I'm taking some time away from my LJ--probably two weeks to a month. There's no terrible reason for this, except that I think I need to spend more time with God as opposed to posting useless junk on LJ. I'll probably still be checking a few LJs and communities, but I won't be nearly as active, and I most certainly won't be posting to this journal (I'll still post to the artjournal, though).See y'all later, sometime.

Okay... now I can't say I normally post about things like this (if ever), but this was rather intriguing when it was shown to me:Beautiful AgonyDon't worry - the site contains no nudity. And that's why the whole thing is so... I'm not even sure the word, actually. It's meant to be artistic in its voyeurism; I'd say it's right on the money.As I said: I don't normally post things like this - but I found this particular concept intriguing.Oh - and I'm really getting into this whole Regurgitator thing (sans their new album). the_egocentre - do get 'Unit' - it's very much worth it.

If you're an artist of any description, and PARTICULARLY if you think that composition stuff is some sort of mystic club you never got an invitation to, GO READ THIS ENTRY YESTERDAY. Ursula Vernon Makes Sense of My Life.I love that woman.(posting this to my artjournal, too, to maximize the love)

Почувши зранку 1го січня  на рецепції привітання "Хуе морген!", розумієш, що голландська мова - мова квінтесенцій.

Enough is enough.(large image behind the cut, but only one)I'm not posting this elsewhere myself, but if anyone happens to want to pass this info on somewhere, be my guest. I've got nothing to hide. Aheheheh.So... yes.

Quiz TitleLast time I ever touch one of those quizes... o0;

We've moved! After who knows how long posting art at the EBR, the community has been deleted and it's time for me to move on. My new artistic digs are buymelove. Check it out for the latest and greatest in Fwirlian art!

Николай сидит и наблюдает

( + слова + еще пара снимков (точно - 18 штук) )

Коли Ти кохаєшся, шкіра Твоя починає світитись,
неначе пісок уночі.
Пісок, що ховає під собою тепло,
від якого пальці зводить судома.
Але ось тобі перші сніги:
в порожніх трамваях, у вагонах скасованих рейсів
радіоприймачі тільки й говорять про ніжність,
яку вже за звичкою тягаєш слідом за собою
зі сходу на захід,
навіть не задумуючись,
що з нею щось може трапитись в дорозі.
Скільки таких завмирали від щастя,
укрившись важкою плацкартною ковдрою,
переводячи відстань, далеку відстань в години?
Скільки таких топили пам'ять, неначе сліпих кошенят,
у холодному чаї?

Знаєш, якщо мені доведеться про все це говорити - я ніяковітиму
від того, що вигадані історії бувають такими реальними.

Ось вони, трохи втомившись, виходять з будинку,
тримаючись за руки,
і сніг продовжує падати,
(краще би ми зараз кохались думає вона
в нас попереду ціле життя думає він поправляючи їй шалика
але ж такий сніг як ми потім доїдем додому?
Бог допомагає закоханим шепоче він)
і вона сміється, ловлячи на язика сніжинки

Такі справи, така любов.

Втім, вони все одно повернуться додому,
питимуть чай, говоритимуть доки не стане тепло в кімнаті,
він зніматиме з неї одяг, ніби знімаючи втому,
не поспішаючи щось казати.

І коли час від часу ї серце буде стихати,
наче fm-станції в зонах повної недосяжності,
він буде торкатися губ, що ледве помітно смакують м'ятою,
і шепотітиме:"чуєш, кохана... давай не боятися старості?.."

ось так розпочнеться зима,
найтепліша з тих, які він пам'ятає -
зігріта їх подихом,
і переповнена снігом, який не тане.